Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en de
Паралельне читання Біблії
Переклад Біблії Хоменка
Auflage 2017
«О, коли б я був такий, як за місяців колишніх,
як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,
як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,
Dass ich doch wäre wie in längst vergangenen Monden, wie in den Tagen, da mich Gott beschirmte,
коли над головою в мене сяяв його світич,
коли при його світлі я ходив у пітьмі!
коли при його світлі я ходив у пітьмі!
als seine Leuchte über meinem Haupt erstrahlte, in seinem Licht ich durch das Dunkel ging.
Такий, як за днів осени моєї,
коли Бог вітав над моїм наметом,
коли Бог вітав над моїм наметом,
So, wie ich in den Tagen meiner Frühzeit war, als Gottes Freundschaft über meinem Zelte stand,
коли Всевишній був іще зо мною
і круг мене були мої діти;
і круг мене були мої діти;
als der Allmächtige noch mit mir war, meine Kinder mich umgaben,
коли у молоці купались мої ноги,
і скеля точила потоками олію!
і скеля точила потоками олію!
als meine Schritte sich in Milch gebadet, Bäche von Öl der Fels mir ergoss.
Як я, було, виходив до брами в місті,
встановлював мій ослін на майдані,
встановлював мій ослін на майдані,
Ging ich durchs Tor zur Stadt hinauf, ließ ich auf dem Platz meinen Sitz aufstellen;
хлопці, зобачивши мене, ніяковіли,
старі ж уставали — і залишалися стояти.
старі ж уставали — і залишалися стояти.
sahen mich die Jungen, so traten sie scheu beiseite, die Alten standen auf und blieben stehen.
Вельможі стримувались від розмови,
на уста клали собі руку.
на уста клали собі руку.
Fürsten hielten mit Reden sich zurück und legten ihre Hand auf ihren Mund.
І голос старшин тихнув,
язик їхній прилипав до піднебіння.
язик їхній прилипав до піднебіння.
Der Edlen Stimme blieb stumm, am Gaumen klebte ihre Zunge.
Вухо, що мене чуло, мене хвалило;
око, що мене бачило, свідчило про мене.
око, що мене бачило, свідчило про мене.
Hörte mich ein Ohr, pries es mich glücklich, das Auge, das mich sah, stimmte mir zu.
Я бо рятував убогого, що кликав,
і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.
і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.
Denn ich rettete den Armen, der schrie, die Waise, die ohne Helfer war.
Хто гинув, того благословення сходило на мене,
і серцю вдовиці я давав відраду.
і серцю вдовиці я давав відраду.
Der Segen des Verlorenen kam über mich und jubeln ließ ich der Witwe Herz.
Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене;
право моє було, мов мантія і корона.
право моє було, мов мантія і корона.
Ich bekleidete mich mit Gerechtigkeit, wie Mantel und Kopfbund umhüllte mich mein Recht.
Я був сліпому оком,
кульгавому я був ногами!
кульгавому я був ногами!
Auge war ich für den Blinden, dem Lahmen wurde ich zum Fuß.
Я батьком був для вбогих,
я розглядав невідомого справу.
я розглядав невідомого справу.
Vater war ich für die Armen, des Unbekannten Rechtsstreit prüfte ich.
Я торощив щелепи злому,
з зубів у нього виривав здобич.
з зубів у нього виривав здобич.
Ich zerschmetterte des Bösen Kiefer, entriss die Beute seinen Zähnen.
Я думав собі: Умру старим!
Днів моїх, як піску, буде багато.
Днів моїх, як піску, буде багато.
So dachte ich: Mit meinem Nest werde ich verscheiden und gleich dem Phönix meine Tage mehren.
Мій корінь буде при воді відкритий,
роса у мене на галуззі заночує.
роса у мене на галуззі заночує.
Meine Wurzel reiche bis an das Wasser, Tau nächtige auf meinen Zweigen.
Слава моя завжди буде відновлятись,
лук мій зміцніє в руці у мене.
лук мій зміцніє в руці у мене.
Neu bleibe mir meine Ehre, mein Bogen verjünge sich in meiner Hand.
Вони мене слухали уважно
— замовкали, коли я їм радив.
— замовкали, коли я їм радив.
Auf mich hörten sie und warteten, sie lauschten schweigend meinem Rat.
По моїй мові не говорили більше,
— крапля по краплі спадало на них моє слово.
— крапля по краплі спадало на них моє слово.
Nachdem ich gesprochen, ergriff keiner das Wort, es träufelte nieder auf sie meine Rede.
Вони, мов на дощ, на мене чекали,
і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.
і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.
Sie harrten auf mich wie auf Regen, sperrten den Mund wie nach Spätregen auf.
Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться,
— веселости з мого обличчя не проганяли.
— веселости з мого обличчя не проганяли.
Lächelte ich denen zu, die ohne Vertrauen, sie wiesen das Leuchten meines Gesichts nicht ab.